на річищах губ осілий попіл
хижею істотою стікає до підніжжя,
як Ґолум, що забув своє ім'я,
впивається прогнилими зубами
в незаймане гілля.
і вже тече живиця з краплями отрути –
скоріше б затвердіти... Читати далі →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1 414 підписників
Відкрити в Telegram весни стікають по склу незабудковоцвітно.
мертво лежать по кутках перетинчастокрилі.
у розчепірених іклах потрощених вікон
бачу своє відображення: я постаріла.
дім видихає золу і пливе проти вітру.
лиш... Читати далі →
мертво лежать по кутках перетинчастокрилі.
у розчепірених іклах потрощених вікон
бачу своє відображення: я постаріла.
дім видихає золу і пливе проти вітру.
лиш... Читати далі →
Падає ніч
крилами
птаха.
Кожному,
хто загубився
у хвилях чорнильної тиші, — дзвоник коліс
та реактивний автобус,
щоб завезти від біди якомога далі,
за... Читати далі →
крилами
птаха.
Кожному,
хто загубився
у хвилях чорнильної тиші, — дзвоник коліс
та реактивний автобус,
щоб завезти від біди якомога далі,
за... Читати далі →
Заходять у бар
ель Падре, ель Кравчук і ель Ніньо.
Ель Падре виглядає так, ніби його нині
висмикнули з екзорцизму
десь між третьою чаркою і киплячою слиною,
з жінки, що стверджувала,
що в неї вселився... Читати далі →
ель Падре, ель Кравчук і ель Ніньо.
Ель Падре виглядає так, ніби його нині
висмикнули з екзорцизму
десь між третьою чаркою і киплячою слиною,
з жінки, що стверджувала,
що в неї вселився... Читати далі →
Пожовклий лист горює, що не встиг
До ста дійти, рахуючи веселки.
А вже вітри руді дороги стелять.
Ми ж у майбутнє творимо мости
Зі сподівань та із бажань численних.
Передчуття незвіданих висот
Підштовхує... Читати далі →
До ста дійти, рахуючи веселки.
А вже вітри руді дороги стелять.
Ми ж у майбутнє творимо мости
Зі сподівань та із бажань численних.
Передчуття незвіданих висот
Підштовхує... Читати далі →
|отруєні пейзажі|
ХХІ століття.
Дорожній ландшафт цієї країни
складається із цвинтарів,
розділених позолоченими банями церков.
Між ними —
шорстка поверхня поля,
старі похилені хáти,
що тонуть
у... Читати далі →
ХХІ століття.
Дорожній ландшафт цієї країни
складається із цвинтарів,
розділених позолоченими банями церков.
Між ними —
шорстка поверхня поля,
старі похилені хáти,
що тонуть
у... Читати далі →
я несу тобі серце у теплій крові
дивись, тече
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а є щось ще?
я несу тобі серце,
і кров аж струменем бʼє
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а це чиє?
я несу тобі серце
гаряче... Читати далі →
дивись, тече
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а є щось ще?
я несу тобі серце,
і кров аж струменем бʼє
ти мені кажеш
прикольно, звичайно,
а це чиє?
я несу тобі серце
гаряче... Читати далі →
Місячне зілля
Велетень Місяць наповну розплющив повіку.
Мірно помішує зілля барвистості снів.
В ньому кармінний пилок, що зі степу приніс,
Ледве помітні іскринки, і час, майже лікар.
І нудьгувати не... Читати далі →
Велетень Місяць наповну розплющив повіку.
Мірно помішує зілля барвистості снів.
В ньому кармінний пилок, що зі степу приніс,
Ледве помітні іскринки, і час, майже лікар.
І нудьгувати не... Читати далі →