«Одеса. 01.09.2026»
Місто хотіло проститися з літом — не встигло.
Вечір серпневий умить спопелився — померк.
Гуркіт і темрява склали баладу про смерть,
Тишу прогнали, а спокою винесли вирок.
Музика... Читати далі →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1 414 підписників
Відкрити в Telegram Грає кохання майстерно у хованки,
Часом стихає, щоб потім штормити.
А пелехатими хмарами миті
Небо штрихами надії наповнюють.
Як доведеться стикнутись орбітами
З тим, хто буденності дасть... Читати далі →
Часом стихає, щоб потім штормити.
А пелехатими хмарами миті
Небо штрихами надії наповнюють.
Як доведеться стикнутись орбітами
З тим, хто буденності дасть... Читати далі →
▪️луна▪️
Приходиш додому,
ключі — на краю столу.
Не впізнаєш себе в дзеркалі, з якого
дивився на себе вранці.
За день, за тривоги
нарощуєш навколо
кірку від стресу, її наморожуєш —
щоб не пробило осколком... Читати далі →
Приходиш додому,
ключі — на краю столу.
Не впізнаєш себе в дзеркалі, з якого
дивився на себе вранці.
За день, за тривоги
нарощуєш навколо
кірку від стресу, її наморожуєш —
щоб не пробило осколком... Читати далі →
шершень шерехтить шестернями.
мляве тіло смугастого велетня повільно піднімається з люків,
ніби спомини про людяні
ночі без сну,
коли залізо було лише у пігулках.
тепер воно скрізь:
на пальцях, захоплених... Читати далі →
мляве тіло смугастого велетня повільно піднімається з люків,
ніби спомини про людяні
ночі без сну,
коли залізо було лише у пігулках.
тепер воно скрізь:
на пальцях, захоплених... Читати далі →
це те, що ми не вміємо втримати –
поодинокі спалахи відчаю досі з’являються деінде в моєму тілі.
чи то мимовільне скорочення кравецького м’язу,
чи то раптовий гострий біль за грудиною,
чи то спонтанна... Читати далі →
поодинокі спалахи відчаю досі з’являються деінде в моєму тілі.
чи то мимовільне скорочення кравецького м’язу,
чи то раптовий гострий біль за грудиною,
чи то спонтанна... Читати далі →
йти на твій голос,
коли кімната ставить розтяжки та гострі кути,
коли чорнота набухає, що аж тріщить хітин
моєї самотності полюс
кличе назовні усю накопичену кволість
ця ніч як наступний рівень — боюсь... Читати далі →
коли кімната ставить розтяжки та гострі кути,
коли чорнота набухає, що аж тріщить хітин
моєї самотності полюс
кличе назовні усю накопичену кволість
ця ніч як наступний рівень — боюсь... Читати далі →
мій друже вірний, спали цей лист і попіл слів моїх проковтни.
я стану вільним. життя, мов міст, скінчиться вдосвіта у вогні.
я стану сіллю і сповню вщерть відкриті рани усіх віків.
я добровільно... Читати далі →
я стану вільним. життя, мов міст, скінчиться вдосвіта у вогні.
я стану сіллю і сповню вщерть відкриті рани усіх віків.
я добровільно... Читати далі →
завів коханку дуже схожу на тебе
не так щоб зовнi, але голос звички потреби
абсолютно твої
вона має кота
вона вірить в Христа
перед сном вона вголос рахує до ста
дуже хоче відвідати всі європейські... Читати далі →
не так щоб зовнi, але голос звички потреби
абсолютно твої
вона має кота
вона вірить в Христа
перед сном вона вголос рахує до ста
дуже хоче відвідати всі європейські... Читати далі →