йти на твій голос,
коли кімната ставить розтяжки та гострі кути,
коли чорнота набухає, що аж тріщить хітин
моєї самотності полюс
кличе назовні усю накопичену кволість
ця ніч як наступний рівень — боюсь... Читати далі →
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1 414 підписників
Відкрити в Telegram мій друже вірний, спали цей лист і попіл слів моїх проковтни.
я стану вільним. життя, мов міст, скінчиться вдосвіта у вогні.
я стану сіллю і сповню вщерть відкриті рани усіх віків.
я добровільно... Читати далі →
я стану вільним. життя, мов міст, скінчиться вдосвіта у вогні.
я стану сіллю і сповню вщерть відкриті рани усіх віків.
я добровільно... Читати далі →
завів коханку дуже схожу на тебе
не так щоб зовнi, але голос звички потреби
абсолютно твої
вона має кота
вона вірить в Христа
перед сном вона вголос рахує до ста
дуже хоче відвідати всі європейські... Читати далі →
не так щоб зовнi, але голос звички потреби
абсолютно твої
вона має кота
вона вірить в Христа
перед сном вона вголос рахує до ста
дуже хоче відвідати всі європейські... Читати далі →
дихати
від першої букви до сьомої ранку
язиком привласнювати ті самі смертоносні проміллє
твоєї шкіри кутиків губ
чорне на чорному
і не кажи що не подобається
скільки екранів гріють відбитки твоїх... Читати далі →
від першої букви до сьомої ранку
язиком привласнювати ті самі смертоносні проміллє
твоєї шкіри кутиків губ
чорне на чорному
і не кажи що не подобається
скільки екранів гріють відбитки твоїх... Читати далі →
Обстріли зривають листя з дерев,
імена з пам'яті,
людей з їхніх квартир.
Хочеться стати незворушним каменем,
що падає в підвалини чорних дір.
Місто кашляє і блює генераторами,
підземні переходи пахнуть... Читати далі →
імена з пам'яті,
людей з їхніх квартир.
Хочеться стати незворушним каменем,
що падає в підвалини чорних дір.
Місто кашляє і блює генераторами,
підземні переходи пахнуть... Читати далі →
підлижи декламатору
у душі недостатньо попелу
нам терміново потрібно іще
під ніжно-строкатим постером
в коментарях декламує поет
і прикол, що не власну поезію,
а якоїсь коханням повитої пані
про буття та... Читати далі →
у душі недостатньо попелу
нам терміново потрібно іще
під ніжно-строкатим постером
в коментарях декламує поет
і прикол, що не власну поезію,
а якоїсь коханням повитої пані
про буття та... Читати далі →
– Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
– Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та... Читати далі →
– Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та... Читати далі →
Екзистенційна криза
дрібка дитячих істин
в манних розводах каші —
завтра не буде краще,
нащо для нього їсти?
крейда в рівняннях пише
криво мої константи —
завтра, якщо настане,
буде суттєво гіршим.
слухавки... Читати далі →
дрібка дитячих істин
в манних розводах каші —
завтра не буде краще,
нащо для нього їсти?
крейда в рівняннях пише
криво мої константи —
завтра, якщо настане,
буде суттєво гіршим.
слухавки... Читати далі →