Решта митців на знимці: Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук і Борис Олійник у саду кіностудії ім. О. Довженка, 1969 рік.
📖 У книзі «Маршал Вінграновський», яку упорядкував Павло Вольвач у 2011 році, є такий спогад Валерія Шевчука:
Уже коли всілись у вагоні, в окремому купе на чотирьох, Микола, як примхлива дитина, сказав П'янову:
— Володимире Яковичу, я їсти хочу!
Тичина сполошився і заметушився, і почав витягувати свою валізку:
— Тут мені жінка дала курку! Ви будете їсти курку?
— Буду! — артистичним голосом сказав Микола і приклався до неї так, що ми повірили: він справді був голодний, тобто курку ретельно вклав; ще й облизався — Тичина дивився на нього благими очима.
Потім Вінграновський мені оповів, що коли ми жили в якомусь місті (чи не в Винниці) в готелі, то вже пізно ввечері він почув, що в двері до нього щось шкребеться. Розчинив: в передухідді стояв П. Тичина із хлібиною під пахвою і сказав:
— Оце я подумав, що, може, Ви голодні, то я хлібця приніс.
🤭🤭🤭