🎧📖 Прослухав «Сузір’я Пса» Пітера Геллера.

🎧📖 Прослухав «Сузір’я Пса» Пітера Геллера.

Світ спорожнів після пандемії, двійко героїв і ще деякі племена живуть окремо, і виникає питання чи варто чогось прагнути, виходити назовні, чи потрібна людині людина?

🙄 З наратором у нас не склалися стосунки. Я просто знуджуюся від таких чуваків — ну знаєте, такі супермеханіки, яким аби ото потриндіти, але вислухати то все неможливо. Таким мені здався Гіґ, я просто втомився від його уривчастої та якоїсь занадто докладної оповіді. Ймовірно, на папері цей стиль сприймається краще. ☝️

🛫 Не те, щоб нічого не відбувалося — сюжет тут є, хоч і не карколомний, є ідея, рух і навіть секс. Тут є глибокі роздуми про втрату близьких (і не тільки людей), і це основне, що мене тримало — саме ця рана героя, яка болить і змушує його рухатись попри небезпеку. Оця гарно описана внутрішня порожнеча, яка відправляє пілота за горизонт без пального на зворотній шлях.

😐 Все це так, але мені було нудно. Це добротний неспішний текст про те, як люди роблять неочевидний вибір на користь життя, і якщо вам хотілося б такого, то #раджу_почитати.