Цей уривок з «Депеш Мод» ідеально описує сидіння в укритті:
Шкода, не можна спати, я, наприклад, не можу довго спати у вертикальному стані, мене це якось принижує чи що, стрьомно — сидиш і спиш, чи стоїш і спиш, ну, ви розумієте про що я, а тут ще й погода починає псуватись, звідусюди налізають хмари, все ніби так добре задавалось — туман, колії, цистерни, а тут така лажа, знову буде дощ, знову вся ця небесна тягомотина на наші голови, я нервово видивляюсь у вікно, але й так усе ясно — зараз почнеться, зараз-зараз, просто бридко на все це дивитись, не знаю, як би це пояснити — я особисто зміну погоди завжди сприймаю на власний рахунок, як неповагу особисто до мене, хоча з її боку, підозрюю, якраз нічого особистого й немає, ну, але в мене на цей рахунок власна думка. Лишається хіба що читати.
🤷♂ Насправді, там електричка, але шо поробиш, коли вся ця небесна тягомотина на наші голови...