ПУПУРІ Мікрорецензія на мікрорецензію на мікрорецензію на «ключові моменти» з Анжовим Шановний_а ком

ПУПУРІ

Мікрорецензія на мікрорецензію на мікрорецензію на «ключові моменти» з Анжовим

Шановний_а коментатор_ка, дякую за відповідь! Я розумію, що звинувачувати усіх підряд у продажності справа дуже проста, але давайте тепер по-суті. Та без агресіі. Від мене, авжеж. Вибачте мені. Буду з цього моменту пасивно-агресивною.

По-перше, повірнювати з Курбасом шо завгодно то дуже ржачно. Але логічно, бо в нас порівняти з Курбасом це = визнати геній людини. І дуже зручно, коли ми самі вистави Курбаса наживо не бачили, а тільки читаємо про них в переказі, тому це така… комфортна фігура (Курбас), щоб поверхнево порівнювати з нею інших))))

Не заперечую, що Курбас геній. Це так й є. Але це потреблядство чистої води на його імені, тому я так дратуюсь. 
А ще, ну я дуже сумніваюся, що Лесь Курбас багато дивився на західних режисерів та брав від них, як ті ж Жанті, Вілсон та Варліковський.
Тож він (Уривський) багато в чому краде, як митець, а інколи і не як митець. Розумієте?

Це виглядає як пупурі зі стилів інших режисерів. 
Уривський був мені більш цікавим своїми першими роботами, бо після вистави «Великодушний рогоносець» він остаточно сформував свій режисерський стиль (?), який експлуатує і досі. Є цікаві виключення, як то "Вкрадене щастя" у Золотих Воротах, мені сподобалось.
І добре. Я не можу заперечити, що він вдало цим користується. Це теж неабиякий талант вхопити це все, поєднати та зробити своїм.

ТЕТЯНА СТЕПОВА, майбутня голова правління по боротьбі з т*еатром України 

Якщо почне писáти з першого разу свою думку НОРМАЛЬНО 
ДЯКУЮ