Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Олександр Присакар подав документи на посаду в Одеському апеляційному суді. І тут варто придивитися не до резюме, а до практики.
Йдеться приблизно про 30 рішень у сімейних справах — позбавлення матерів батьківських прав або встановлення факту, що дитину батько виховує самостійно. Кожне таке рішення в умовах воєнного стану — це не просто папір. Це документ, який батько може покласти на стіл ТЦК як підставу для відстрочки від мобілізації.
Одна справа — поодинокий випадок. Але коли десятки рішень вибудовуються в одну й ту саму схему з однаковим результатом, питання виникає саме собою: це реальні сімейні драми чи конвеєр із виробництва підстав для відстрочки під прикриттям суду? І на цьому тлі Присакар претендує не просто залишитися в професії, а на підвищення — до апеляційної інстанції.
Логічні запитання до ВРП і ВККС: чи вивчалася вся сукупність цих рішень? Чи перевірялося, чи отримували фігуранти справ відстрочку після суду? Наскільки глибоко досліджувалися реальні обставини, за яких матерів позбавляли батьківських прав?
Кандидат до апеляції — це не рядова кадрова історія, це має перевірятися особливо ретельно. Дитина не повинна бути інструментом для отримання відстрочки. А судове рішення — способом штучно створити для неї підстави.
🇺🇦Реальна Війна | Підписатись