20 жовтня 1803 року Сенат США ратифікував договір про придбання Луїзіани у Франції.

20 жовтня 1803 року Сенат США ратифікував договір про придбання Луїзіани у Франції. За угоду проголосували 24 сенатори, проти — семеро. За 15 мільйонів доларів Сполучені Штати отримували понад 2,1 мільйона квадратних кілометрів території на захід від річки Міссісіпі, майже подвоївши площу країни. Договір підписали в Парижі американські дипломати Роберт Лівінгстон і Джеймс Монро та французький міністр фінансів Франсуа Барбе-Марбуа. Спочатку президент США Томас Джефферсон доручив дипломатам домовитися про придбання портового міста Новий Орлеан, через яке американські торговці вивозили товари долиною Міссісіпі до Мексиканської затоки. Проте французький правитель Наполеон Бонапарт запропонував продати всю Луїзіану. Після невдачі французької військової експедиції на острові Гаїті він відмовився від планів створення великої колоніальної імперії в Америці і потребував коштів для війни з Великою Британією. Американські дипломати погодилися на купівлю, навіть не маючи відповідних повноважень від президента.

Угода викликала суперечки у США, оскільки Конституція прямо не передбачала придбання іноземних територій. Сам Джефферсон спочатку розглядав можливість внесення конституційної поправки, але згодом погодився на ратифікацію договору. На придбаних землях згодом постали повністю або частково 15 сучасних штатів США.