Думаю, що я тебе обрала ще тоді, коли мала народитися.

Думаю, що я тебе обрала ще тоді, коли мала народитися. І якби мені дали вибір відкотити своє життя і обрати іншу країну — я б обрала все одно тебе, моя Україно. І я б тебе обирала в кожному наступному житті.

Тобі сьогодні 35, а мені буде 33. Майже однолітки. Хоча я знаю, що ти набагато старша, у тебе було таке важке життя.

Пам'ятаю, коли була Олімпіада в 2000 році, я стояла на дивані — мені було майже сім рочків. Прикладала руку на серце, і кричала на весь будинок гімн України, і дивилася, як наш жовто-блакитний прапор майорить на п'єдесталі.

І як змалечку чекала на 24 серпня, ніби на свій день народження. Ніби це найкращий день мого життя.

2004 рік, Помаранчева революція. Ще зовсім маленька, бігала по школі і викрикувала: «Ющенко — так». Тоді я зрозуміла, як важливо відстоювати тебе. А ще була перемога Руслани на Євробаченні. Пам'ятаєш? Я от ні, бо проспала оголошення результатів, мама мене будить і каже: «Україна перемогла!» Вона ще переможе і в 2016, 2022 роках…

2006 рік, я потайки вибиралася вночі із табору для програмістів, бо у подвір'ї транслювали матч Україна — Швейцарія. Як я могла пропустити таке? Жоден матч не обходиться без мене. Тоді ти на мундіалі пройшла в ¼ і програла майбутньому переможцю — Італії.

2012 рік, Євро, яке приймала Україна. У матчі з Францією залило поле під час дощу, і його призупинили. Ми програли, але я запам'ятала.

2013 рік, початок Революції гідності. Погрози виключення з університету, якщо побачать, що студенти вийшли на неї. Готовка їжі, щоб занести протестувальникам. Кров, пролита за те, щоб тебе не віддати в погані руки. Я пам'ятаю все. І найбільше пам'ятаю той важкий запах на Майдані, суміш паленого і тяжкого суму. І як я клала по квітці на місцях, де було вбито людей.

2014 рік, у тебе забрали Крим, частину Донбасу, у людей — дім.

А знаєш, я пам'ятаю відкриття Донбас Арени, хоч не фанатка Шахтаря, але як же я пишалася цим стадіоном.

2022 рік, початок повномасштабного вторгення. Я поруч. І ти теж. Кожна тривога, вибух… Я вже розрізняю звуки Циркона, Кинджала, Х-101 і ще багато іншого озброєння. От ще тільки до Бандеролі не звикла. Не так ми думали, що на нас будуть витрачати мільярди?

Ти мій дім. Мій прихисток.

Я не уявляю свого життя без тебе. Ти моє серце, ти моя кров, ти моя душа.

Я оберу тебе у кожному своєму житті, у кожному світі мультивсесвіту. І буду з тобою до останнього свого подиху. Бо ти моя найбільша любов.

З Днем Незалежності, моя незламна і прекрасна Україно! 🇺🇦