#письменницькі_страхи Тільки що редагувала книгу і мій ноутбук вирішив вимкнутися.

#письменницькі_страхи

Тільки що редагувала книгу і мій ноутбук вирішив вимкнутися. Ну, такий у нього характер.

Все зависло, потемніло. Як і в моїх очах.

Він перезавантажився. Я увійшла в Google Doc і зрозуміла, що все над чим я працювала в останню годину — зникло.

В очах потемніло вдруге. Серце після двох чашок кави, теж помаленьку натякало на інфаркт.

Залізаю в історію змін. Бачу, що є час останньої правки і вона збігається з тим, коли мав вирубитися ноутбук Роблю копію, заходжу – нічого немає з того, що я робила сьогодні.

В очах темніє втретє. Серце вже серйозно натякає на інфаркт.

Знаходжу наступний час змін. Повторюю всі дії і… нічого немає.

Повертаюся знову в основний документ. Блукаю від глави до глави.

І…

Розумію, що то я тупа. Я весь час заходила на іншу главу. Звісно, те, що я редагувала — збережено. Просто я… Це я. І 20 хвилин втикала на іншу главу.

Питання: як я не відразу зрозуміла, що це не вона?

Я не знаю. Але такою близькою до зупинки серця – я давно не була.