Не романтизуйте і не спрощуйте шлях видання книги Зазвичай я уникаю певних дискусійних тем і не коме

Не романтизуйте і не спрощуйте шлях видання книги

Зазвичай я уникаю певних дискусійних тем і не коментую думки колег, з якими не згодна. Адже кожен має право на власну думку, і це чудово.

Однак останнім часом спостерігається перенасичення відео та дописами в соцмережах на тему видання книг. Тема одна й та сама: думали, що буде успіх, романтизували, що стануть світовими зірками, а шлях виявився непростим.

Шлях до надрукованої книги — непростий, і це потрібно прийняти спокійно.

Кожен обирає свій напрямок: самвидав, писати для себе і друзів чи знайти видавництво і співпрацювати з ним.

І ми зараз будемо говорити про останнє.

«Не очікуйте нічого» – головне правило книговидання.

Я розглядаю шлях видання книги як пошук інвестора.

У вас чудовий проєкт, на вашу думку, і тепер його потрібно реалізувати.

Складаєте пакет: синопсис, анотацію, презентацію.

Підшуковуєте цих інвесторів (видавництва). Подаєте їм пропозицію і…

Отримуєте багато відмов. Ще відмов. І ще відмов. І так може минути чимало часу, поки хтось не скаже омріяне «так».

Однак на цьому шлях не закінчується. Бо інвестор вкладає у вашу книгу людський ресурс і гроші. Доводиться редагувати, багато правити, погоджувати обкладинки, працювати над просуванням.

І така реальність нинішнього ринку: книга може яскраво спалахнути й швидко згаснути вже через місяць.

Чому? Великий попит. Зараз публікується багато письменників — і наших, і іноземних. Люди мають можливість купувати багато новинок, читати їх і братися за наступну книгу.

Довго живуть ті книги, які або добре розпіарені маркетингом, або справді неймовірні шедеври. І тут варто усвідомити реальність — не кожна книга є шедевром, і в кар'єрі письменника таке може трапитися лише раз.

Видання книги — це робота. Не гарем (прости Господи), а робота.

На жаль, письменнику потрібно прийняти факт, що зараз індустрія працює саме так. Колись було інакше, але тоді і письменників було менше.

Попит і конкуренція зросли за цей час. Видавництва — інвестори, а не султани (прости Господи), ви — письменники, а не наложниці (прости Господи). І не варто використовувати такі порівняння, без ґрунтовних історичних знань.

Зараз етап після написання книги треба сприймати як бізнес-модель. Або ж обирати інший шлях, який теж може принести успіх.

Книга була і буде мистецтвом. І колись не кожен ставав популярним, і зараз так само.

Щодо себе скажу так: не маю жодних очікувань. Я працювала, працюю і буду продовжувати працювати над книгою. Вийде — тоді побачимо.

Проживе вона місяць — нічого, моя місія — зрости як письменниця, щоб за життя мати хоча б одну книгу, яку можна було б назвати «майже шедевром», навіть якщо це трапиться у 60 чи 70 років. А якщо не трапиться — не шкодуватиму, бо отримувала задоволення від кожного написаного слова.

Успіх — це довга робота, дисципліна і віра в себе.