«Автори фанфіків — це просто читачі фанфіків, які не змогли знайти той фанфік, який хотіли прочитати»
Побачила це і трішки попала ностальгія в око.
Я починала із фанфіків. І деколи бачу, що на просторах інтернету пишуть: книга нагадує фанфік.
І мені стає сумно. Бо я роками захоплювалася фікрайтерством, була його частинкою і думаю, що серед них є набагато сильніші історії, ніж деякі видані книги.
Не варто робити таких порівнянь.
Для мене фікрайтерство стало плацдармом до створення самостійної книги.
Чому я вважаю фанфіки чудовим стартом:
• ви вчитеся працювати і відтворювати характери персонажів, які вже прописані. Ви аналізуєте їх, розумієте, що властиво їх поведінці, а що не дуже. Відтворюєте манеру спілкування, рухи, думки. Це чудово, бо те саме ви будете робити при створенні самостійних персонажів
• робота вже з існуючим світом. За вас все створили. Правила, закони, порядки, функціонування тих чи інших явищ – це вже прописано. Вам залишається тільки не виходити за ці рамки, шукати нові шляхи розкрити цей світ чи показати інші сторони його. Згодом, це знадобиться, коли ви будете робити і для своєї книги.
• робота з конфліктами, стосунками. Пошук, що зруйнувати і що створити нове у них. Додавати нові дилеми для персонажів, над якими не думали самі сценаристи.
• уся ця робота вибудовує і ваш стиль. Бо чим більше пишете, тим більше починаєте розуміти, що саме вам подобається.
Пам’ятаю, що період фікрайтерства був моїм найбільш продуктивним часом. Історії так і лилися з мене.
І в один момент я відчула, що мені стало тісно. Працювати з цими героями було весело, але в моїй голові почали народжуватися мої власні персонажі й тоді я перейшла до створення книги.
Пройшло вже 14 років з моменту, коли я почала писати. І от саме зараз, працюючи над третьою книгою, я нарешті відчуваю спокій.
Чому?
Я повернулася до того стилю, з якого починала — саркастичний, іронічний, смішний (для мене) і пігулкою гіркоти.