Клоака – лат.

Клоака – лат. cloaca, від cluo ≈ очищую, промиваю.

Це анатомічний термін для кінцевого відділу кишечника у деяких тварин (риб, земноводних, плазунів, птахів і однопрохідних ссавців), у який відкриваються сечові та статеві протоки. У природі вона виконує функцію спільного вихідного каналу для різних систем організму.

У переносному значенні клоака означає місце скупчення бруду, занепаду, моральної деградації, групу поганих людей тощо. Також це слово може вживатися як образ для опису середовища, яке викликає відразу або неприйняття. У техніці та будівництві це канал для відведення нечистот.

Приклади:
• Місто, яке колись було культурним центром, поступово перетворилося на клоаку байдужості та безвідповідальності.
• У своєму романі автор описав клоаку суспільства, де панують жорстокість і корупція.
• Життя – гірський струмок, від народження, найчистіших крапель, – але варто йому потрапити в море, океан, як він поглинається клоакою соціуму.