Кожен раз, коли десь появляється підпухла від непробудної пиятики морда екс-міністра Кулеби, яка спо

Кожен раз, коли десь появляється підпухла від непробудної пиятики морда екс-міністра Кулеби, яка сповіщає українцям, що майбутнього в них нема, все жахливо й погано, зима буде страшною й ми активно повертаємося в кам'яний вік, я спершу вимикаю звук, бо це шкідливо для нормальної людської психіки. Ще, якби це звучало десь у присутності інших людей, повторив би оте сакраментальне: "А при Пороху такої ***** не було".

І віднедавна виринає в пам'яті совєтський анекдотик із серії "вірменського радіо". Там було питання: що робити у випадку ядерної війни. А я перефразовує:

— Що робити, коли на вас звалилися разом усі наслідки вашого вибору Zейла від 2019 року?

— загорнутися в біле простирадло й повільно, тихо та з дурнуватою усмішкою повзти на кладовище.

— А чому аж отак — повільно, тихо і з придурошним видом? А це щоб не здіймати паніки, не видавати ворогу секрети й щоб гарантовано не нагадувати порохобота...