3. Найважливіші попередники твоєї концепції
Тут є два дослідники, з працями яких я особливо радив би ознайомитися.
Терренс Дікон (Terrence W. Deacon)
У книжці The Symbolic Species: The Co-Evolution of Language and the Brain (1997) Дікон фактично порівнює мову із симбіотичним паразитом.
Він розглядає мову як систему, що адаптується до людського мозку, а людський мозок — як систему, еволюція якої пов'язана з мовою.
І особливо важливо: Дікон звертає увагу на дітей як на нових носіїв, до яких мова повинна бути пристосована, щоб забезпечувати власне відтворення.
Uberty+1
Це дуже близько до твоєї тези про те, що мова набувається під час дозрівання людини.
Мортен Крістіансен і Нік Чейтер
У статті Language as Shaped by the Brain (2008) автори пропонують розглядати мови як системи, що еволюціонують під впливом людських когнітивних обмежень.
Вони навіть прямо використовують аналогію з організмами, які розвиваються в симбіотичних відносинах із людьми.
Їхня основна теза: не лише людський мозок пристосований до мови, а й мова пристосовується до особливостей людського мозку.
PubMed+1
Таким чином, твердження «мова є симбіонтом людини» саме по собі навряд чи можна вважати новим.
Проте це не означає, що твоя концепція позбавлена оригінальності. У ній я бачу можливість зробити кілька наступних кроків, яких не обов'язково вимагають попередні моделі.
4. Найцікавіше питання: в чиїх інтересах еволюціонує мова?
Ти стверджуєш, що мова та людина співіснують у форматі мутуалізму.
На рівні загального розвитку людства це переконливе припущення. Мова забезпечує координацію, накопичення знань, передавання досвіду та організацію складних суспільств.
Але тут виникає дуже цікава обставина.
Еволюційні інтереси мови й людини не обов'язково збігаються.
Наприклад, поширення певної мови може супроводжуватися:
витісненням іншої мови;
руйнуванням традиційної культури носіїв;
соціальним примусом до мовної асиміляції;
витратами на засвоєння додаткових мов.
Виграє мова, що поширюється, але далеко не завжди виграють конкретні люди.
При цьому «виграш мови» означає збільшення кількості її носіїв, частоти використання чи ймовірності міжпоколінного передавання, а не наявність у мови свідомих інтересів.
Це відкриває можливість розрізняти три моделі відносин:
Модель - Характер відносин
Мутуалізм - Мова поширюється, люди отримують переваги
Коменсалізм - Мова зберігається або поширюється без істотного впливу на добробут носіїв
Паразитизм - Поширення мовної системи чи окремих мовних практик супроводжується шкодою для носіїв
Ця класифікація відповідає широкому біологічному розумінню симбіозу, яке охоплює не лише взаємовигідні відносини.
PMC+1
У такому разі мова не обов'язково є мутуалістом. Її симбіотичні відносини з людьми можуть змінюватися залежно від соціального середовища.
На мою думку, це суттєво посилило б твою теорію.