​​Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного

​​Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2026 року (справа N591/3720/24)

#допустимість
#примус
#міжнародне_гуманітарне_право

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
✅ Допустимість доказу визначається не формою фіксації інформації слідчим під час огляду інтернет-ресурсу, а законністю джерела та обставин, за яких були отримані відомості, відображені на відеозаписі.

✅ Особа, яка перебуває в ізоляції в руках супротивника, підпорядкована суворому примусовому режиму установи. За відсутності захисника будь-яке розпитування, організоване за сприяння адміністрації, полонений обґрунтовано сприймає як примусовий захід або елемент процедури, від якого він не може вільно відмовитися. За таких обставин записана на камеру «добровільна згода» на інтервʼю не може нівелювати примусовий характер самої ситуації.

✅ Держава не може забезпечити право на справедливий суд та посилатися на законність збирання доказів, якщо первісне отримання інформації відбулося внаслідок прямого та грубого порушення нею ж зобовʼязань за міжнародним гуманітарним правом.

✅ Відеозапис інтервʼю із засудженим, отриманий за системного сприяння та інформаційного підживлення з боку органів державної влади в обхід конституційних гарантій (стаття 63 Конституції України, стаття 18 КПК), є недопустимим доказом у розумінні статті 87 КПК.

✅ Хоча відеозапис є недопустимим доказом і не може використовуватися на доведення винуватості особи, це не позбавляє суд апеляційної інстанції можливості і повноважень оцінити, чи містить він підстави для обґрунтованого сумніву в доведеності добровільності як субʼєктивної сторони злочину.

Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/138038195