Не про смерть. Не про кров. Не про те, що дитина має бути готовою воювати.
Коли я виросту
Коли я виросту — я мрію
Про світ, де сонце у вікні,
Де діти бігають і сміються,
А не ховаються вночі.
Де тато зранку йде на працю,
А мама кличе на обід,
Де над землею синє небо
І мирно засинає світ.
Коли я виросту — я буду
Будувати, вчити і творити,
Садити яблуні й троянди,
І добрим словом світ любити.
Я хочу бачити країну,
Де мрії мають майбуття,
Де Україна вільно дихає
І береже своє життя.
Я намалюю жовте поле,
Блакитне небо без тривог,
І напишу просте бажання:
«Нехай у світі буде мир».
А Україна хай зростає —
Красива, сильна, молода.
І хай дитинство наших діток
Не знає більше слова «війна».
Бо я, коли колись дорослим
Стану і матиму свій шлях,
Хочу не згадувати битви —
А будувати мир в серцях.
І якщо мене запитають:
«Чого ти хочеш у житті?» —
Я відповім:
«Щоб всі могли
Любити, мріяти й рости».