⚖️ Розлучення з іноземними активами: чому український суд не поділить закордонну нерухомість? Верховн

⚖️ Розлучення з іноземними активами: чому український суд не поділить закордонну нерухомість?

Верховний Суд у складі КЦС визначив чітку позицію щодо міжнародної юрисдикції при поділі спільного майна подружжя (постанова від 12 серпня 2026 року у справі №461/1743/23).

❓Суть справи та прецеденту

Дружина звернулася до українського суду з позовом про поділ спільного майна. Вона просила віддати їй у власність нерухомість в Україні як компенсацію за те, що чоловіку залишається квартира в Туреччині.

❓Яка позиція Верховного Суду

▪️Іноземна нерухомість - виключна юрисдикція держави її розташування. Український суд не має права ділити майно в Туреччині чи будь-якій іншій країні.
▪️Врахувати вартість «за бартером» неможливо. Суд не може зарахувати вартість закордонних об'єктів для пропорційного поділу майна в Україні.
▪️Відмовляти в поділі українського майна через це заборонено. Суд зобов'язаний поділити майно в Україні (50/50 або в інших частках), навіть якщо в одного з подружжя залишаються неподілені активи за кордоном.

❓Які практичні висновки

Якщо в майні подружжя є закордонний елемент, стандартна судова стратегія не спрацює.

1️⃣ Розділяйте юрисдикції. Доведеться судитися у двох країнах паралельно: щодо українських квартир чи авто - в Україні, щодо закордонних об'єктів - у суді країни за місцем їх розташування та за місцевими законами.

2️⃣ Укладайте угоди. Позасудове врегулювання - єдиний спосіб поділити все одночасно. Шлюбний договір або нотаріальна угода про поділ майна із чітко прописаним переходом прав на активи (та подальшим легалізованим перекладом для іноземних реєстрів) збереже роки судової тяганини.

3️⃣ Фінансовий та податковий ризик. Якщо один із подружжя викуповує частку іншого в закордонній нерухомості за власні кошти, завчасно подбайте про:
▫️джерело коштів: іноземний банк вимагатиме підтвердження походження грошей для здійснення компенсації
▫️податковий ризик в Україні: сам по собі поділ майна не є об'єктом оподаткування. Проте транзит грошей від нерезидента та/чи з-за кордону без чітко легалізованих документів (угоди або рішення суду) українська податкова спробує трактувати як іноземний дохід із донарахуванням 18% ПДФО та 5% ВЗ.