Прем’єр міністру України Міністру економіки України Міністру фінансів України Щодо розширення механі

Прем’єр міністру України
Міністру економіки України

Міністру фінансів України

Щодо розширення механізмів страхування воєнних ризиків та кредитування українського бізнесу
Український бізнес продовжує працювати в умовах безпрецедентних воєнних ризиків. Регулярні ракетні та дронові атаки призводять до знищення і пошкодження виробничих, торговельних, логістичних та інфраструктурних об’єктів, втрати товарних запасів, переривання виробничих циклів та гострого дефіциту оборотного капіталу. Для багатьох підприємств проблема полягає не у компенсації завданих збитків, а у здатності швидко відновити свою діяльність, зберегти працівників, виконувати кредитні зобов’язання та сплачувати податки.
Ми пропонуємо поступово переходити до моделі управління воєнними ризиками, яка дозволяє за рахунок обмеженого бюджетного ресурсу залучати значно більший обсяг страхового, банківського та міжнародного капіталу, аніж пряма компенсація збитків з бюджету. Держава не може і не повинна одноосібно компенсувати збитки приватного бізнесу. Її завдання — створити умови, за яких ризик розподіляється між бюджетом, бізнесом, страховим ринком, перестраховиками, банками та міжнародними фінансовими організаціями.
Саме тому пропонуємо Кабінету Міністрів зосередити першочергові рішення на наступних взаємопов’язаних напрямах відновлення постраждалого бізнесу, які грунтуються на масштабуванні системи страхування воєнних ризиків та розширенні програми «Доступні кредити 5-7-9%».
1. РОЗШИРЕННЯ СТРАХУВАННЯ ВОЄННИХ РИЗИКІВ
Постановою КМУ №1541 вже запроваджено часткову компенсацію вартості пошкодженого або знищеного майна та часткову компенсацію страхових премій за договорами страхування воєнних ризиків. Водночас масштаб збитків та потенційних ризиків значно перевищує нинішню ємність як державної програми, так і приватного страхового ринку. Ключова проблема полягає не лише у вартості страхового поліса, а передусім у недостатній ємності ринку для прийняття катастрофічно великих воєнних ризиків.
Тому необхідно суттєво збільшити масштаб програми компенсації страхових премій, зробити її прогнозованою та багаторічною і забезпечити достатній ресурс для підприємств, які відповідають визначеним критеріям ризику. Підприємство, яке укладає договір страхування наприкінці року, не повинно ризикувати залишитися без компенсації через формальне вичерпання річного бюджетного ліміту. Програма має передбачати можливість переходу від фіксованих лімітів до диференційованої компенсації залежно від рівня ризику, вартості активів, географії та інших об’єктивних факторів.
Водночас лише збільшення компенсації страхових премій не вирішить проблему ємності ринку. Необхідно доповнити чинний механізм державним перестрахуванням катастрофічного шару воєнних ризиків — моделлю M3. Її принцип полягає у розподілі ризику між кількома рівнями:
1-й шар – бізнес: франшиза орієнтовно 5-10% від вартості об’єкту за однією локацією (адресою), що забезпечує участь власника у ризику та зменшує моральний ризик.
2-й шар – первинний страховий ринок: комерційне страхове покриття в межах доступної ємності українських та міжнародних страховиків.
3-й шар – перестрахування: консолідована ємність ЕКА та міжнародного перестрахового ринку.
4-й шар – державний stop-loss: державна гарантія/механізм перестрахування у визначеному розмірі/частці/пропорції для катастрофічного шару збитків (коли сукупні збитки перевищують сукупні платежі), який не може бути прийнятий ринком.
Державний ресурс має бути спрямований насамперед на останній, найбільш ризиковий шар, а не на заміщення приватного страхового капіталу. Збільшення лише компенсації премії без реального перестрахування результату не дає. Необхідна єдина термінологія ризиків/виключень і принципи врегулювання збитків для всіх учасників моделі. 
За наявними розрахунками, модель M3 дозволяє отримати до 1,59 грн страхового покриття на кожну 1 грн бюджетного ресурсу, тоді як пряма компенсаційна модель забезпечує значно менший ефект.