​ЖІНКА ХОТІЛА ЗВІЛЬНИТИСЯ ЧЕРЕЗ МОБІНГ І ПЕРЕСТАЛА ХОДИТИ НА РОБОТУ, А В РЕЗУЛЬТАТІ ЇЇ ЗВІЛЬНИЛИ ЗА

​ЖІНКА ХОТІЛА ЗВІЛЬНИТИСЯ ЧЕРЕЗ МОБІНГ І ПЕРЕСТАЛА ХОДИТИ НА РОБОТУ, А В РЕЗУЛЬТАТІ ЇЇ ЗВІЛЬНИЛИ ЗА ПРОГУЛ

Скільки витрачено коштів. Завжди говорю: докази – без них нічого не доведеш. І коли мені говорять "а от мені сказали, або було ось так" – моя відповідь наступна: докази. Чомусь більшість цього не розуміють, що юриспруденція працює тільки так, а не "той сказав, а вона сказала"

🔷 ОБСТАВИНИ СПРАВИ

📝 Спір стосувався законності звільнення працівниці за прогул після її заяви про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у якій вона посилалася на мобінг та порушення роботодавцем трудового законодавства.

🔷 ВЕРХОВНИЙ СУД

💡Суд зазначив, що вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов’язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, ❌ не вважаються мобінгом (цькуванням).

❗️ВС зазначив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

🔺Суд погодився з тим, що мобінг у справі ❌ не був доведений.

ВС вказав, що суди встановили, що позивачка ❌ не надала суду належних та допустимих доказів тих обставин, якими вона обґрунтовувала свій позов, а саме того, що після зміни керівництва відповідача їй були створені нестерпні умови роботи і стосовно неї чинився мобінг.

Суд зазначив, що певні фінансові та організаційні заходи були застосовані відповідачем щодо позивачки як наслідок виявлення численних порушень у трудовій (посадовій) діяльності останньої, що підтверджено висновками комісії.

ВС зазначив, що не встановивши підстав для погодження заяви про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, роботодавець повідомив працівницю про відмову в задоволенні її заяви з наведених підстав та роз’яснив право подати заяву про звільнення з інших підстав, передбачених законом.

💡Суд окремо наголосив, що факти будь-якого тиску на позивачку, примусу до її звільнення належними та допустимими доказами у цій справі ❌ не підтверджено. Навпаки, роботодавець неодноразово повідомляв позивачку про необхідність повернення до роботи або надання доказів неможливості цього.

🔺 Натомість позивачка, яка була належно повідомлена про відмову в її звільненні саме з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, не подала нової заяви про звільнення, не приступила до роботи та не надала доказів поважності причин відсутності на роботі в робочий час.

📝ВС вказав, що у цій справі роботодавець надав суду належні та допустимі докази законності звільнення працівника за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул), які підтверджені матеріалами справи, а позивачкою не надано суду доказів на їх спростування.

Суд врахував акти про відсутність працівниці на роботі, дані системи контролю доступу, відсутність листків непрацездатності та ненадання нею пояснень щодо причин відсутності.

🔺Після відмови у звільненні з цієї підстави позивачка з 01 квітня 2024 року без поважних причин не з’являлася на роботі, що нею не заперечувалося, причин поважності відсутності на робочому місці ні відповідачу, ні суду не надала.

⚖️ РЕЗУЛЬТАТ: Суд погодився з висновками попередніх інстанцій про недоведеність мобінгу та законність звільнення за прогул та залишив рішення — без змін.