Наперстянка - Адалін Ґрейс Моя оцінка: ★★★★☆ Для мене вся книжка майже ідеально ділиться на три част

Наперстянка - Адалін Ґрейс

Моя оцінка: ★★★★☆

Для мене вся книжка майже ідеально ділиться на три частини (приблизно по 150 сторінок), які можна коротко охарактеризувати так:
1. «Боже, чому ця книжка не закінчується? Мені не подобається тут майже все»
2. «Ну нормально, читати можна»
3. «Ого, класно, дайте наступну частину».

📖 Початок знову був недостатньо цікавим і захопливим, щоб мені одразу захотілося жадібно поглинати сторінку за сторінкою. І це попри те, що це друга частина серії і нам не потрібно було занурюватись в історію з нуля — були сюжетні лінії, які тягнулись з попередньої книжки, не треба було розбиратися в особливостях світоустрою, знайомитися з персонажами і так далі. Але все одно першу третину книжки я читала три дні.

📚 Найбільше мені не вистачало детективної складової, за яку я так полюбила «Беладону». У другій частині її стало значно менше (зна-а-а-чно). Натомість більше уваги приділяється світському життю: балам, чаюванням, різноманітним заходам, пліткам і нескінченним розпитуванням людей. І хоч це так чи інакше пов’язано з розслідуванням, здебільшого мене це просто втомлювало.

✉️ З любовною лінією взагалі вийшла дуже дивна ситуація. З одного боку, тут її ніби більше — розповідається і про героїв, і про їхні взаємодії, і про той трикутник Шредінгера (який наче й трикутник, а наче й не зовсім). Але при цьому хімії та моментів, коли я прям насолоджувалася розвитком цих стосунків, було досить мало. Тобто кількісно кохання-зітхання ніби стало більше, але пищати і дригати ногами від цього не хотілось.

🐸 Зате остання третина книжки мені дуже сподобалася. Ці 150 сторінок зайшли як у суху землю — я прочитала їх за один раз. 

🥽 Хоча основна розв’язка, пов’язана з Життям і Долею, була очевидною (принаймні десь на половині книжки я вже була щиро переконаною, що все в підсумку складеться саме так), детективна лінія з убивцею мене здивувала.

🌹 Та і «навколоромантична ситуація» ближче до фіналу нарешті-нарешті-нарешті змусила мене щось відчувати — це було гарно та емоційно, а ще навіть був момент, коли я майже зронила сльозу. І хоч я вже приблизно здогадувалася, до чого все йде, я щиро переживала за персонажів — на емоційних гойдалках мене все ж трошки прокатали.

✨ А ще… герої мені загалом дуже сподобалися.
До Долі, звичайно, є питання. Багато питань. Дуже багато питань. Але коли я зрозуміла, що для мене він — реінкарнація Джекса із серії «Одного разу розбите серце», то частина питань відпала, бо… Ну що з нього взяти? 
А всі інші персонажі дуже класні. Я б навіть сказала «слейні». Особливо жіночки. Особливо в кінці 😋

І після фіналу другої частини я щиро переконана в тому, що третя частина може виявитися найкращою в серії.
*заскріню це собі, а потім, якщо «Гліцинія» мені не сподобається, буду тикати себе носом в написане*

Моя оцінка — 7/10 (в клубі ще не всі дочитали, але поки що середня оцінка — 7,8).

Видавництво: 🌟 Vivat

#наперстянка_адалін_ґрейс
#відгуки_chornobrova_karooka