А ТЕПЕР ПРО ХЕЛАТНЕ ЗАЛІЗО — УЛЮБЛЕНЦЯ СУЧАСНОГО МАРКЕТИНГУ
Бісгліцинат заліза — це комплекс, у якому залізо зв’язане з двома молекулами амінокислоти гліцину.
І форма справді цікава.
В окремих дослідженнях бісгліцинат демонстрував хорошу абсорбцію та переносимість, зокрема при використанні нижчих доз елементарного заліза.
Але тут важливо не переплутати перспективні властивості з доведеною клінічною перевагою.
Бо коли нам розповідають, що хелатне залізо — це нове покоління, яке засвоюється значно краще за всі аптечні препарати, виникає просте запитання:
Де якісні прямі дослідження, які підтверджують таку перевагу саме в лікуванні залізодефіцитної анемії?
Окремі позитивні дослідження є. Але їх недостатньо, щоб оголосити бісгліцинат безумовним переможцем.
І ще один момент: бісгліцинат — це не синонім препарату з маленькою дозою. Важливо дивитися, скільки в ньому елементарного заліза.
Бо можна придбати дорогий комплекс із 14–20 мг заліза, лікувати ним виражену анемію, а потім дивуватися, чому результат не вражає.
І справа не обов’язково у формі. Можливо, терапевтична доза просто не відповідає клінічній ситуації.
ФЕРРУМ ЛЕК І ТРИВАЛЕНТНЕ ЗАЛІЗО
Ще одне твердження з публікації: тривалентне залізо має нижчу біодоступність, тому працює гірше.
Тут частина правди є.
Полімальтозні комплекси заліза(III) у низці досліджень демонстрували повільнішу або менш виражену відповідь порівняно із солями заліза(II). Але робити висновок, що будь-яке тривалентне залізо завжди гірше, — некоректно.
Мають значення конкретний комплекс, доза, переносимість і клінічна відповідь.
Якщо людина не може приймати сульфат заліза через виражені побічні ефекти, препарат, який вона нормально переносить, може виявитися практично кориснішим.
Тому що найефективніша таблетка — не та, у якої найкрасивіша фармакокінетика на папері, а та, яку пацієнт може регулярно приймати й на якій ми бачимо результат.
І ОКРЕМИЙ ШЕДЕВР — ПЕРЕДОЗУВАННЯ ВІТАМІНУ B12
Автор попереджає, що комплексні препарати заліза можуть викликати передозування кофакторів, особливо B12.
Панове, з вітаміном B12 тут вийшла невеличка незручність. 😂
Для нього навіть не встановлено верхньої допустимої межі споживання (UL), оскільки він має низький потенціал токсичності.
Це не означає, що будь-які мегадози потрібні або що небажаних реакцій не буває.
Але подавати B12 як головну загрозу передозування у звичайному комплексі заліза — щонайменше дивно.
Інша справа — цинк, мідь та інші компоненти. Там уже справді потрібно дивитися на дозування, тривалість прийому й загальне надходження з інших добавок.
Тобто оцінювати потрібно склад конкретного препарату, а не лякати людей самою наявністю вітамінів.
Джерело: NIH Office of Dietary Supplements, Vitamin B12 — Health Professional Fact Sheet.
А ТЕПЕР НАЙЦІКАВІШЕ. ЧОМУ ФЕРИТИН НЕ РОСТЕ?
Ось тут ми нарешті підходимо до того, що реально має значення.
У нас є гормон гепсидин, який регулює надходження заліза в кров.
Коли його рівень підвищується, він зв’язується з феропортином — білком, через який залізо виходить з ентероцитів у кровотік, і спричиняє його руйнування.
Результат: надходження заліза в кров зменшується.
І що цікаво, сам прийом перорального заліза, особливо у відносно високих дозах, може тимчасово підвищувати гепсидин приблизно на наступні 24 години.
Тому схема «чим більше заліза і чим частіше, тим краще» далеко не завжди працює.
Саме тому сучасні рекомендації допускають прийом один раз на добу або через день. У частини пацієнтів другий варіант покращує переносимість без суттєвої втрати ефективності.
А тепер уявіть людину, яка приймає залізо тричі на день, запиває його кавою, паралельно п’є кальцій і дивується, чому феритин не росте.
Можливо, проблема не в тому, що вона купила недостатньо дороге залізо?
А ще існують хронічні крововтрати, целіакія, Helicobacter pylori, запальні захворювання кишечника, та інші причини, через які залізо або втрачається, або погано засвоюється.
І якщо їх не знайти, можна хоч щомісяця міняти Сорбіфер на бісгліцинат, а бісгліцинат на ліпосомальне залізо, результат не зміниться