"Моє ім'я Туляган в перекладі з узбекської означає "оплачений".
Мене так назвали, бо до мене дев'ятеро братів та сестер померли. Це були 1930-ті – голод, злидні, хвороби. І коли я народився, батьки сказали, що вони вже заплатили богу сповна", – розповідав один з лідерів Пахтакору-1979 Туляган Ісаков.
Мало кому це ім'я пасувало, як йому.
11 серпня 1979-го Туляган би обов'язково сів на фатальний рейс, якби не важка травма:
"У травні в Москві проти Динамо їхній захисник Алєксандр Новіков серйозно мене зламав. Епізод ігровий, але я страшно обурився".
Ну ще б пак.
Пахтакор під керівництвом колишнього компаньйона Валерія Лобановського Олега Базилевича виступав дуже добре, виграв три поспіль матчі в чемпіонаті, закріпився на 8-му місці.
За всю історію Узбекистану не було сильнішої команди. Її лідери Міхаїл Ан та Владімір Федоров виграли молодіжне Євро у 1976-му, викликалися до національної збірної СРСР.
"Ан був класним хлопцем, поле бачив унікально. Федоров теж у великому порядку. Київ запрошував його багато разів, а він не йшов. Заманювали Європою, єврокубками, але він казав: "Поки Пахтакор чемпіонат не виграє, нікуди не піду".
Не дивно, що Ісаков хотів повернутися якомога швидше.
Це вже потім, після всього, його батько запросив Новікова в гості...
"Він накинув йому на плечі чапан. Віддячив так, що він мені життя врятував".
Лонгрід до роковин найбільшої футбольної катастрофи на території України читайте повністю тут.