Усі знають, як працюють стандартний ВАР; бачили це сто разів.
А тепер французьке ноу-хау...
У кожного тренера є бордова картка в руках, яку можна двічі за гру показати... арбітру, щоб той побіг до екрану і передивився спірний епізод. Перегляду підлягають голи, пенальті, вилучення та ідентифікація порушника.
Пам'ятаєте, як у тенісі раніше брали challenge? Тут те саме. Якщо challenge вдалий, то зберігається, якщо ні - згорає.
Камер на звичайному матчі всього 2, на центральному в турі - 5.
Все це разом призводить до капітального здешевлення ВАР, адже не треба оплачувати окремих суддів, налагоджувати мобільну диспетчерську, всю цю неймовірно дорогу інфраструктуру з купою додаткових камер. Таким чином, якщо Лізі 1 ВАР на сезон обійдеться у 5,1 млн євро, то Лізі 3 - лише у 550 тисяч.
Мінуси? Мало камер - отже, і ракурсів. Через це судді довше дивляться в монітор, що нічого не гарантує.
Крім того, деякі особливо хитрі тренери показували бордові картки без надії виграти challenge, а просто щоб відвести гру подалі від власних воріт.
"Це було, як тайм-аути в баскетболі, які беруть, коли в команди труднощі. Я хотів один раз показати картку, але персонал попередив, що втручання не має сенсу. Та й загалом мені не сподобалося: весь матч я був одержимий суддівством та своєю карткою, щоб не втратити можливість", - каже тренер Руана Режі Бруар.
Авжеж, треба адаптація.
При тому здешевлення в 10 разів дає цій недосконалій системі шанс на футбольних задвірках, де економлять кожну копійку, а гравці нездатні без допомоги судді додати матчам перцю.