"Це болісне рішення, але я відчуваю, що час настав. Я завжди боровся за цю футболку, щоб приносити вам радість і дарувати гордість за Аргентину через футбол. Я віддав усе, і мені більше немає, що дати", - отак Ліонель Мессі завершує міжнародну кар'єру.
Прийнято вважати, що йому все давалося легко - мовляв, такий величезний талант.
Але зі збірною - ні.
Його перша гра за Аргентину у 2005 році проти Угорщини завершилася вилученням на 65-й хвилині.
Першого голу довелося чекати 6 матчів - і то коли він забив Хорватії, Альбіселесте програли 2:3.
Ну, а далі програні фінали...
Копа Америка-2007 - 0:3 з Бразилією.
Чемпіонат світу-2014 - 0:1 з Німеччиною
Копа Америка-2015 - 1:4 в серії пенальті з Чилі.
Копа Америка-2016 - і знову серія пенальті, знову Чилі, і ще одна поразка 2:4.
Після неї Лео в серцях оголосив, що йде зі збірної: "Це було в чотирьох фіналах поспіль. Успіх з Аргентиною - те, чого я хотів досягти найбільше, але не зміг. Рішення прийнято. Шляху назад не буде".
І тоді ж 15-річний Енцо Фернандес, що тренувався в школі Рівер Плейт, написав зворушливого листа до кумира, в якому висловив сподівання, мабуть, всіх аргентинських дітей: "Погляньмо у дзеркало й запитаймо себе, чи вимагаємо ми від себе бодай 1% того, що вимагаємо від цього хлопця, якого насправді навіть не знаємо? Грай у задоволення, Лео, адже коли ти отримуєш насолоду, ти й гадки не маєш, як сильно ми радіємо разом із тобою. Дякуємо й пробач".
Озираючись назад, Мессі так і не став Марадоною в тому сенсі, щоб очолити роздягальню однолітків на шляху до титулу.
Натомість він розкрився в іншому - повів за собою молодих; покоління Енцо, що було готове гризти газон заради кумира.
І тоді пішли перемоги - Копа-2021, ЧС-2022, Копа-2024.
Чи змінили ці трофеї місце Мессі в історії? Пеп Гвардіола переконує, що навіть El ultimo tango із 8 голами та 4 асистами в 39 років не вплинуло. Для нього він і без цього був найвидатнішим гравцем всіх часів.
Передусім їх потребував сам Лео, який дуже прив'язаний до Аргентини - дарма що та кинула його сім'ю в біді після чергового дефолту. Він не завершує кар'єру в Росаріо, бо там небезпечно, а його партнери на ЧС-2026 збивалися на подобу регбі. І все одно, всупереч логіці його до них тягне.
"Я йду зі спокоєм і гордістю за те, що подарував вам кілька казкових моментів. Було неймовірно пережити все це з вами. Я люблю вас! Хвала Богу за те, що зробив мене аргентинцем!"
207 матчів, 125 голів, 3 фінали Мундіалів, 8 фіналів великих турнірів.
Додати нічого.
Хіба констатувати, що патріотизм - це не коли любиш країну за щось, а коли для обожнювання тобі досить, що вона - твоя.