Навіть легенда Канонірів Іан Райт вступився за вінгера.
Уявіть, той навіть не підозрював, що не увійде до заявки на Суперкубок!
"Мені через це дуже некомфортно. Він завжди викладався на 100%. Ніхто не каже, що він найкращий, але він забив для Арсеналу кілька дуже важливих голів у важливих матчах. І те, як до нього ставляться в кінці...
Я знаю, що клуб хоче, щоб він пішов. Багато хлопців кажуть, що йому час рухатися далі. Але є ж способи це зробити. Його також має влаштовувати новий клуб. Проте з ним навіть не спілкувалися. Кажу вам зі своїх джерел, він не знає, що відбувається".
Мабуть, якби знав, то влітку погодився б на пропозицію Галатасараю - все краще, ніж Ер-Ріяд.
А так...
Одне ясно - Мартінеллі залишив слід.
До Арсеналу він прибув підлітком із бразильської глухомані у 2019-му. Як ноунейму, йому довелося вигризати кожен шанс. Він бігав за поганими передачами, вертався в захист на 90-й хвилині; невпинно пресингував там, де просили.
Так само, до слова, робили Букайо Сака й Еміль Сміт-Роу. Разом вони склали тріо атакерів, яке носили на руках фани й преса. І в АПЛ-2022/23 Мартінеллі забив аж 15 голів...
Що його підвело?
Глобально те саме, що й Сміта-Роу на пару щаблів нижче - не зміг підтримувати темпи прогресу клубу.
Ну, а конкретно - провалена АПЛ-2025/26, де він забив лише 1 гол.
Ось він, до речі. І це симптоматично.
Понад усе Мартінеллі запам'ятався на Емірейтс гравцем, що забивав грандам - Реалу, Баварії, Ман Сіті, Челсі, Ліверпулю. Ба більше, він робив це так ефектно, що трибуни йому співали.
Вони й досі за нього, як-от оглядачка The Athletic і вболівальниця Арсеналу Емі Лоуренс: "Нам бракуватиме якостей Габі. Тієї природної швидкості, яка дозволяла втекти до чужих воріт від центру поля. Вродженої жаги виконувати чорнову роботу, коли це потрібно. Рішучості досягати кожної мети. І він йде чемпіоном..."
А позаяк Мартінеллі лише 25, то він не лише йде, а й напевно повернеться назад до Європи за рік-другий - після того, як спогади про літо-2026 притупляться, і він зможе знову довіряти людям.