В британській податковій (HMRC) заявили - типу, йшли на зустріч так довго, як могли.
Сам Каррагер відповів Liverpool Echo розмито: "Це приватне податкове питання, що мало бути врегульоване раніше. Зараз ми вживаємо кроки для врегулювання. Це скоро закінчиться".
І ось що це за "податкове питання"...
Є тут любителі британського кіно?)
У 1990 році актор Річард Аттенборо якось пожалівся Маргарет Тетчер - мовляв, знімав свого "Чапліна" за кордоном, бо в Британії кіноіндустрія вмерла. Аби дозняти фільми режисери продають реквізит із попередніх сцен!
Не одразу, але уряд почув кіношників. У 2000-х затвердили програму "Film Tax Relief", за якою продюсерам повертали 20-40% грошей, витрачених на зйомки всередині Британії. Сума витрат на зйомки просто віднімалася від оподаткованого прибутку компанії. Якщо ж компанія нова чи збиткова, їй віддавали "живі гроші".
На папері ініціатива крута - підтримати вітчизняне кіно; дати шанс молодим режисерам.
На практиці ж...
Ціла купа шахрайських компаній та схем.
Найрозповсюдженіша - це вламати знаменитість (ну, бо хто її запідозрить?) вкласти 100,000 фунтів, взяти на її ім'я фіктивну позику в банку ще на 900,000; записати майже фільм в збиток - і отримати від держави 400,000 компенсації.
Такі "фільми" часто виходили на DVD або й взагалі ніде - головне, вони були у паперах. Верхом нахабності став "Пейзаж брехні". Шахраї подали в податкову (HMRC) блокбастер із бюджетом 19,6 млн фунтів. Контракти, сценарії, кошториси, списки залучених акторів - все було сфальшоване, але сума викликала підозри - і їх розкусили. А от десятки дрібних проєктів спокійно проходили крізь сито перевірок.
Ви скажете - гей, а до чого тут Каррагер?
Так-от у 2000-х найчастішими жертвами "фінансових радників", "консультантів" та іншої шантрапи були якраз футболісти АПЛ.
1/2