Надворі був 2001 рік, а трофеєм був Кубок Італії.
Ну, а капітан - Руй Кошта.
"Клуб влаштував це. Я зустрівся з хлопцями, яких не бачив 25 років, відколи звідси поїхав. Та цей клуб, місто значать для мене дуже багато. Знаєте, я приїхав до Флоренції дитиною, а поїхав чоловіком.
Виграш Кубка-2001 був одним з найкращих моментів кар'єри. Сюди вмістилося все - радість виграного турніру, відчуття приналежності до Флоренції, а потім, вже через тиждень, все розвалилося".
Насправді Кошта у Фіорентині виграв 2 Кубки Італії, але якщо у 1996-му ключовим був Габріель Батистута, то у 2001-му вже португалець керував атакою, де забивали Енріко К'єза, Нуну Гомеш, а захищалися Томаш Ржепка й Леле Адані. На воротах - Франческо Тольдо.
Гарна була команда, бойова, але її чекав сумний фінал за лічені тижні після тріумфу.
"Люди, може, й забули, але того дня, коли я поїхав на літо до Португалії, я підписав з Фіорентиною новий контракт. І я побув вдома лише 2 дні, після чого мені зателефонували: "Ми мусимо тебе продати, бо розпадаємося".
Якби не це, може, я б досі жив тут. Натомість я перейшов до Мілана і пишаюся тим, що там зробив. Проте саме у Флоренції я мав найдовший і найпрекрасніший час. Я не планував піти. Коли стався крах, мені було 29..."
Фіорентиною в ту пору володів кіномагнат Вітторіо Чеккі Горі - власник студій, кінотеатрів; продюсер одного з найсильніших фільмів про Голокост "Життя прекрасне".
Прокуратура переслідувала Вітторіо за відмивання грошей з кінця 1990-х, але влітку 2001-го притиснула остаточно. На додачу при обшуку в його домі знайшли гору кокаїну. От він і кинувся розпродавати команду.
Вже через рік вихолощений, скромний склад Фіалок вилетів до Серії Б.
Тим часом Кошта, нині президент Бенфіки, виграв з Міланом усе можливе - чемпіонат, Кубок, Лігу чемпіонів.
"Зустріч з товаришами тих літ була фантастичною. Я знову побачив Аморозо, Коїса, Джуліо… В пам'яті одразу з'явились сотні моментів тренувань і матчів. 20 тисяч фанів на площі? Мене це не дивує. Коли ми виграли Кубок, місто святкувало безперервно 2 дні".
Ностальгічно!
Але й повчально теж.
Золоту еру Серії А вбило не Кальчополі і не англійський ТБ-контракт, а детінізація економіки. Ось так просто.