Заява про те, що «третя група інвалідності не має отримувати виплат», зачепила багатьох.

Заява про те, що «третя група інвалідності не має отримувати виплат», зачепила багатьох. Тому пропоную зробити крок назад і подивитися, як це питання вирішують у Європі.

У Нідерландах страхова підтримка працівників залежить від того, наскільки людина втратила здатність заробляти. Якщо ця втрата становить щонайменше 80%, людина може отримувати виплату IVA – 75% розрахункового заробітку з урахуванням максимальної межі. За часткової втрати здатності заробляти від 35% також можна отримувати підтримку, зокрема для повернення до роботи.

У Німеччині ступінь інвалідності впливає на пільги та захист на роботі. Водночас право на пенсію через зниження працездатності визначають окремо – залежно від того, наскільки людина здатна працювати, та з урахуванням страхових умов. Часткове зниження працездатності також може давати право на пенсію.

Україна вже зробила крок до оцінювання реальних потреб людини – з 1 січня 2025 року працює система оцінювання повсякденного функціонування. Але самого оцінювання недостатньо. Поруч із виплатами мають працювати реабілітація, перенавчання, супровід, підтримана зайнятість та інші необхідні послуги.

Тому, перш ніж узагалі обговорювати будь-які рішення щодо зміни виплат, держава має забезпечити людям з інвалідністю необхідну систему підтримки. І ще одна обов’язкова умова для такого обговорення – діалог із самими людьми. Усе, що стосується підтримки людей з інвалідністю, держава має чесно обговорювати з ними та їхніми представниками.