🇬🇧На веб сайті The Judicial Committee of the Privy Council розміщено цікаву лекцію Lord Sales «What is the purpose in the purposive interpretation of statutes?», прочитану 22 жовтня 2026 року.
ℹ️Ось кілька тез:
1️⃣щоб зрозуміти, як ми з’ясовуємо значення положення закону, насамперед важливо зрозуміти, як ми видобуваємо значення зі слів. Слова не є простими будівельними блоками, що складаються з фіксованих і незмінних одиниць значення, які складаються як кубики Lego, щоб викрити чітке й очевидне значення у складних реченнях. Вони мають відтінки значення, яке стає визначеним лише тоді, коли вони використовуються в конкретних контекстах для конкретних цілей;
2️⃣закон не може тлумачитися у вакуумі без урахування того, як розумна аудиторія зрозуміла б зміст закону. Щоб осягнути, чому право може претендувати на підтримку суспільства, необхідно розуміти його мету з точки зору всіх його учасників;
3️⃣використання терміна «суддівський розсуд» є некоректним (невлучним). Ідея розсуду передбачає, що суддя має «свободу вибору між кількома юридичними рішеннями». Проте під час встановлення значення закону зосередження на намірі Парламенту як на предметі тлумачного пошуку означає, що судді не мають такої свободи. Якщо буквальне прочитання слів не дає чіткого результату, судді можуть бути змушені звернутися по орієнтири до підстав вищого порядку. Однак завжди існуватиме зовнішній індикатор, який дасть відповідь;
4️⃣можливість розбіжностей означає наявність певного ступеня невизначеності щодо значення закону з точки зору суб’єкта права. Це є неминучою властивістю нормативно-правових актів, зважаючи, по-перше, на те, що вони виражені мовою, а мова за своєю природою здатна передавати відтінки значень, і, по-друге, на те, що вони поширюються на все суспільство та діють у часі, а отже, не можуть передбачити й прямо врегулювати кожну ситуацію, з якою доведеться зіткнутися;
5️⃣суди виходять із презумпції, що Парламент не мав наміру ухвалювати закони, які призводять до абсурдних результатів. Це є похідним від підходу, за яким Парламент вважається розумним суб’єктом, що здійснює законодавче регулювання в узгоджений та доцільний спосіб. Однак, як було зазначено в рішенні: «суди повинні бути обачними, аби не покладатися на презумпцію проти абсурдності задля підміни вибору політики, зробленого законодавцем (який може вважатися розумним на його власний розсуд), власними уявленнями про те, що є розумним»;
6️⃣звернення до мети законодавства вирішує питання, які в іншому разі залишалися б загадками. Проте існують сфери, де цільовий підхід до тлумачення нормативно-правових актів також породжує власні проблеми. Поняттю «мета законодавства» можуть бути притаманні внутрішні суперечності. У разі їх виникнення судам доцільно намагатися розробити загальноприйняту та передбачувану методологію для їх розв’язання, наскільки це можливо.
url: https://jcpc.uk/uploads/speech_lord_sales_22102026_f8ef2fb1b9.pdf