Військовий оглядач Ігаль Левін сьогодні на своєму каналі звернув увагу на показову деталь із матеріа

Військовий оглядач Ігаль Левін сьогодні на своєму каналі звернув увагу на показову деталь із матеріалу The Economist. За даними видання, яке посилається на джерела, близькі до Кремля, у певний момент війни Путін нібито сказав кільком людям зі свого оточення: «Вони мене повісять».

Контекст і дата цієї фрази невідомі, однак The Economist припускає, що страх за власну безпеку та владу може бути одним із факторів, які штовхають Путіна до подальшої ескалації — зокрема до спроби відправити на війну ще сотні тисяч росіян.

Ігаль Левін нагадує, що Путін завжди надзвичайно болісно реагував на долю повалених або ліквідованих диктаторів та союзників Кремля — від Саддама Хусейна й Муаммара Каддафі до Касема Сулеймані. Особливо часто він повертався до історії Каддафі, очевидно сприймаючи її не лише як геополітичний епізод, а і як персональне застереження.

На думку InformNapalm, цей страх варто враховувати, аналізуючи мотивацію Путіна.
Бо ним рухає не лише прагнення захоплювати території. Це також страх втратити владу і повторити долю диктаторів, чиї режими впали, а вони самі були вбиті, страчені або опинилися на лаві підсудних.

Окреме місце в цій картині займає Україна. Українці вже продемонстрували, що суспільство здатне чинити масовий спротив спробам узурпації влади — зокрема під час Революції Гідності та падіння режиму Януковича. Для авторитарної системи Путіна сам цей приклад є небезпечним.

Саме тому страх перед втратою влади поєднується з ненавистю до України, яка своїм існуванням заперечує кремлівську модель беззмінного правління.

Чим більше США та Європа демонструють Путіну, що бояться його ескалації, вистеляють перед ним червоні доріжки або обмежуються лагідними попередженнями про те, що його дії «можуть мати наслідки», тим легше Кремлю сприймати це не як стримування, а як слабкість.

Поки Путін бачить, що його бояться, що з ним прагнуть домовлятися за будь-яку ціну або демонстративно враховують його «інтереси», він отримує сигнал, що простір для подальшого тиску ще не вичерпаний. А отже — можна підвищувати ставки, випробовувати межі дозволеного і розширювати агресію вже не лише проти України, а й проти Європи загалом.
Для диктатора, який сам боїться повторити долю Каддафі чи інших повалених автократів, страх опонента — не аргумент для зупинки. Це запрошення натиснути ще сильніше.
І якщо збереження режиму стає для нього питанням особистого виживання, то ціна чужих життів перестає мати значення. Путін готовий спалювати у вогні війни сотні тисяч і потенційно мільйони людей, якщо це дозволяє йому хоча б ще трохи продовжити власне правління.

@informnapalm