Розкажу одну історію.

Розкажу одну історію. Мій товариш переїхав до Канади. Вдома в нього була престижна посада, а там він пішов працювати в супермаркет - розкладати фрукти.

Скажете, удар по самолюбству?

Він розповідав зовсім інше. Побачив, що люди навколо посміхаються. Роблять свою справу по-людськи. Не женуться за черговою сходинкою і не живуть у гонці досягнень.

Ми часто живемо в режимі «от коли». От коли закрию проєкт. От коли діти підростуть. От коли буде відпустка - тоді й поживу. А життя відбувається зараз: у цьому вівторку, в цій розмові, в цьому ранку.

«Кращі часи попереду» - це ілюзія, яка тихо забирає сьогодні.

Я не кажу кидати кар'єру й іти розкладати фрукти. Я кажу - помітити, що вже маєте. А у вас є щось, що ви відкладаєте на «потім»? Напишіть в коментарях 👇