Протилежні висновки лікарок/лікарів: хто визначає подальше лікування? ⚕️ Іноді трапляються випадки, к

Протилежні висновки лікарок/лікарів: хто визначає подальше лікування?

⚕️ Іноді трапляються випадки, коли медичні працівники та працівниці надають різні рекомендації. Наприклад, лікарка рекомендує операцію, а лікар наполягає виключно на медикаментозному лікуванні, або навпаки.

❌ Одразу варто зазначити, що розбіжності ще не доводять порушення: необхідно з’ясувати, на яких обстеженнях, показаннях і клінічних обставинах ґрунтується кожна рекомендація.

❓ Тож хто відповідає за ведення пацієнта(ки)?

⚖️ За статтею 34 Основ законодавства України про охорону здоров’я обов’язок своєчасного та кваліфікованого обстеження і лікування покладено на лікуючого лікаря або лікуючу лікарку. Водночас пацієнт чи пацієнтка має право вимагати їхньої заміни, а вибір методів лікування здійснюється відповідно до лікарських рекомендацій.

🔺 Слід враховувати:
▫️ Звернення до іншого фахівця аби спеціалістки без належного оформлення саме собою не означає заміни лікуючого лікаря або лікарки.
▫️ За статтями 38–39 Основ пацієнти можуть обрати іншого лікаря чи лікарку, якщо ті можуть запропонувати свої послуги, та ознайомитися зі своїми медичними документами. Це дає можливість отримати додаткову професійну оцінку - «другу думку».

❓ Чи вирішує суперечність консиліум?

🔍 Консиліум дозволяє колегіально оцінити клінічну ситуацію. Однак юридичне значення його висновку залежить від конкретної процедури та спеціального регулювання.

❕ Наприклад, Положення, затверджене наказом МОЗ № 2559, стосується консиліуму для констатації смерті мозку. Його не можна застосовувати як універсальні правила вирішення будь-яких розбіжностей щодо лікування.

❔ Та чи може консиліум вирішити все без пацієнта або пацієнтки?

❌ Колегіальний висновок не замінює інформованої згоди. За статтею 43 Основ вона необхідна для медичного втручання. Закон передбачає винятки, в т.ч. за прямої загрози життю, коли отримати згоду об’єктивно неможливо.

☑️ Практично доцільно:
▪️ передавати лікуючому лікарю(ці) всі консультаційні висновки;
▪️ уточнювати причини розбіжностей і потребу в додатковій консультації або консиліумі;
▪️ фіксувати в медичній документації обґрунтування обраної тактики, надану пацієнту чи пацієнтці інформацію та згоду або відмову.

❕ Тож і в цьому випадку важливе значення мають медична документація та фіксація волевиявлення: декларація із сімейним лікаркою або лікарем, історія хвороби й виписка, відмови та інформовані згоди, письмові заяви й запити щодо заміни лікуючого лікаря або лікарки.

❎ Консультаційні висновки інших лікарок і лікарів та висновок консиліуму не звільняють лікуючого лікаря(ку) від відповідальності автоматично. Водночас вони не усувають обов’язків і можливої відповідальності самих консультантів, консультанток, учасників та учасниць консиліуму.

➕ Нагадаємо: для застосування статті 140 КК України необхідно встановити неналежне виконання конкретним працівником чи працівницею професійних обов’язків через недбале чи несумлінне ставлення, тяжкі наслідки та причинний зв’язок між ними. Самого несприятливого результату недостатньо.

⚖️ Обов’язок відшкодувати шкоду в цивільному порядку, своєю чергою, не обов’язково покладається особисто на лікаря чи лікарку: стаття 1172 ЦК України передбачає відповідальність роботодавця за шкоду, завдану працівником або працівницею під час виконання трудових обов’язків.

#лікуюча_лікарка #лікуючий_лікар
#консиліум #друга_думка #права_пацієнтів

Медичне Право України