Володимир Нічиков жив у Маріуполі. Працював ковалем.
«Починав ковалем на заводах міста, а в 90-ті перейшов на художню ковку. Він зробив решітки, ганки, ворота, зокрема ворота офісу компанії «Азовінтекс», фото з якими, мабуть, були в усіх маріупольців та гостей міста», – розповів син Юрій.
На пенсію Володимир вийшов у 2007 році. У 2014-му допомагав полку «Азов» як волонтер, а за рік долучився до його лав. Мав відзнаку Президента України «За участь в АТО» та медаль «Захисник Маріуполя».
У 2018 році Володимир звільнився за віком. 24 лютого 2022 року знову взяв до рук зброю. Захищав рідний Маріуполь у складі полку «Азов». Разом із побратимами тримав оборону на території «Азовсталі».
У травні 2022-го за наказом вийшов із металургійного заводу в полон. 1 травня 2024 року він помер у неволі в місті Камишині у РФ. Йому було 67 років.
У Володимира залишилися дружина, син, невістка та онук.