«Вона була комунікабельна, дружелюбна, мала багато знайомих. Село для неї було всім, сестра знала чи не кожного. Була добра до людей, просто безвідмовна. А під час повномасштабної війни могла комусь щось підвезти за потреби, іншим – допомогти оформити виплати. Виїздити не хотіла. Запевняла, що все буде добре», – розповіла Тетяна Кравченко, рідна сестра Зої.
Життя Зої Кислої відібрав російський обстріл її рідного села 13 серпня 2026-го. Ворог атакував Піски-Радьківські з реактивних систем залпового вогню, зокрема центральну частину поблизу магазину.
У Зої залишилися мама, чоловік, донька, онучка, сестра та брат.