Після школи мріяла поїхати навчатися до Одеси, стати юристкою або менеджеркою. Вона мала наполегливий характер: якщо чогось прагнула – обов'язково досягала.
Із перших тижнів повномасштабного вторгнення село Федорівка було під російською окупацією. Дівчині з рідними вдалося вибратися звідти і оселитися в Запоріжжі.
«Поліна вміла проаналізувати деталі, подивитися на ситуацію з боку та підтримати в потрібний момент. Водночас вона була активною та непосидючою. Навіть у свої 16 встигла пізнати справжнє кохання, таке чисте і невинне», – розповіла сестра Анна.
Життя Поліни, її мами Наталії та бабусі Віри відібрала російська армія 10 жовтня 2026 року, атакувавши керованими авіабомбами Запоріжжя.
У Поліни залишилася сестра.