Здається, не збрехали.
Це Маша Коваленко, і нещодавно я замислилась про особливості, які вважала своєю слабкою стороною або взагалі чимось дивним:
• для концентрації мені важлива тиша, або фоновий шум, при цьому розмова інших, фільм, музика — мої ред флегз;
• мене виснажує багатозадачність;
• спілкування у великих компаніях вимагає відновлення після;
• мене дратує хаос на робочому місці, та й не лише на робочому;
• немає сценарію, за яким мені захочеться подивитись ютубчик ввечері, бо мене це тільки втомлює.
*важливо: ці фактори не знижують радикально якість мого життя, не заважають працювати, спілкуватися тощо.
**важливо: концепція, описана нижче, — не єдине можливе пояснення сенсорної чутливості. Схожі труднощі можуть виникати при розладах аутистичного спектра, РДУГ, тривожних розладах, після тривалого стресу чи вигорання, а також при деяких неврологічних станах. Якщо чутливість настільки сильна, що заважає працювати, навчатися чи жити звичним життям, це привід звернутися до спеціаліста.
Тому я вирішила пошукати більше інформації на цю тему.
І знайшла цікаву концепцію — Sensory Processing Sensitivity (SPS) або концепцію сенсорної чутливості.
Вона пояснює, чому одні люди сильніше реагують на навколишнє середовище, ніж інші.
В її основі — індивідуальна особливість роботи нервової системи. І, хоча дослідження механізму чутливості ще тривають, за сучасними оцінками, високі показники SPS мають близько 20–30% людей.
Для мене було корисним те, що високу чутливість описують не як на вразливість, а як вищу чутливість до середовища загалом.
Наприклад, люди з вищою сенсорною чутливістю водночас сильніше реагують на:
• красу природи, архітектури чи мистецтва;
• логіку і побудову просторів та деталі, які інші можуть не помічати;
• теплі, підтримувальні стосунки;
• емоції та невербальні символи інших людей;
• психологічну допомогу, якісне навчання й інші підтримувальні умови.
А ще глибше опрацьовують інформацію, що запобігає імпульсивним або поверхневим рішенням.
Це була підстава змінити фокус та замість питань до себе:
«Чому мені важче в певних моментах?»,
намагатися думати:
«На що витрачається мій когнітивний ресурс?» та «Що мені потрібно, щоб краще відновити його?».
Середовище перестає бути дрібницею, я точно стала уважнішою до себе і власних кордонів. Знаю, як можу підтримати себе за потреби та ціную свої сильні сторони сенсорно чутливої людини.
Буду щаслива, якщо ця інформація підсвітить комусь важливе і про себе. Всі ми різні, і це чудово!