Друге - тілесна анестезія, про яку я писала вище, не проходить сама. Вона потребує роботи з нервовою системою, не тільки розмов. Тіло, яке роками стискалося в очікуванні образи чи ігнору, треба вчити заново відчувати безпеку. Це довга робота, не за один місяць.
Третє - визнання, що любов яку вам недодавали, не повернеться заднім числом. Ані від нього, ані навіть якщо він раптом зміниться. Втрачений час і недоотриману ніжність не компенсувати. Це треба поховати, а не чекати компенсації.
Я не обіцяю вам що після розлучення стане легко. Не стане одразу. Буде порожньо, буде страшно, буде питання "хто я без цієї ролі". Це нормальна ціна за те що ви більше не будете відром для чужих відходів.
Але тіло, яке довго вмирало, поступово вчиться дихати знову. Повільно. Нерівно. Але вчиться.
А ви впізнали себе в цій жінці? Чи в цьому чоловіку, який досі не розуміє, чому вона пішла?
ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Лялія Мідик ❤️