Різниця між межовим розладом особистості і комплексним посттравматичним стресовим розладом
У людини з МРО всередині порожньо. Не "сумно", а ніби її самої немає. Тому їй потрібен сильний сигнал: пристрасть, сварка, біль, чужі очі, які дивляться саме на неї. Гостре відчуття каже тілу: я є, я існую. Це як стукати по стіні, щоб почути, що там хтось живий.
У людини з кПТСР навпаки. Всередині НАДТО багато. Тіло пам'ятає все, і це нестерпно. Їй потрібне не відчуття себе, а вимикач: робота до виснаження, серіал на п'ять годин, алкоголь, швидкість, секс без присутності. Будь-що, де можна на годину стати нікім. Це не пошук життя. Це пошук тиші.
Одна шукає дзвінок, щоб себе почути. Інша шукає вату, щоб себе не чути.
Колесо те саме, напрямок протилежний.
Важливе питання не "що ти робиш", а "що ти хотіла відчути в цей момент: що я є чи що мене нема"