Вирішити, де маска справді потрібна, а де можна її зняти. Дозволити собі відпочинок без почуття провини. Сказати колезі, що тобі потрібно письмово, а не усно. Скоротити навантаження, яке не витягує ніхто.
Тут зазвичай і вилазить найболючіше. Бо під маскою багато років сидить дівчинка, якій казали "ти ледача, ти можеш, якщо захочеш".
Вона не була ледачою. Вона була дитиною з іншим мозком, якого ніхто не пояснив. І вся твоя дорослість будувалася на спробі довести, що ти не гірша.
Це горе, і його треба прожити. Не обминути, не загнати в продуктивність, а саме прожити. З терапевтом, у безпечному просторі.
Скажу ще одне, незручне. Якщо ти зараз сидиш і думаєш "та це все про мене", не біжи одразу ставити собі діагноз. Біжи на обстеження.
І не чекай, поки стане зовсім погано. Чим довше ти тягнеш на виснаженні, тим важче потім вибиратися.
Жодна стаття не скаже тобі, що з тобою. Але вона може сказати, що ти не вигадуєш. Що це не характер, не слабкість і не "розбещеність".
Це нейробіологія, яка змінюється з віком і гормонами. І з цим можна працювати. Не чудом і не за один день, але можна.
Нагадую: психотерапія досліджує зв'язок психіки і тіла, але не замінює медицину. Фізичні симптоми, зміни пам'яті, тиск, гормони, питання про ліки - спочатку до лікаря.
ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Ляля ❤️