Проблеми, про які не говорять😄 За час людини, що живе в Києві і намагається написати книжку, сьогодн

Проблеми, про які не говорять😄

За час людини, що живе в Києві і намагається написати книжку, сьогодні конкурують не тільки робота, родина і бажання іноді почитати чужі книжки, а й балістика з шахедами, що не дають виспатись, прилітають на сусідню вулицю і тримають у такому стресі, що концентрації ледь вистачає на те, щоб бездумно гортати якусь стрічку або дивитись простеньке кіно🤪

Але я вже таки нарешті завершую другий, дуже емоційно складний розділ (хоча у цій книзі всі розділи емоційно складні шо капець), і мабуть можу вже трохи натякнути, що маю видавництво на цю книгу — але поки без деталей, бо ми ще в процесі домовленостей.

І ще, після перестановки у кімнаті, мені треба придумати, як знов повісити свою вбивчу дошку, щоб мати змогу викреслювати обличчя 😁

До речі, «герой» мого поточного розділу теж робив щось схоже 🫣