«Що найгірше станеться, якщо я це зроблю чи якщо мені це не вдасться?» 💭 Хтось залишив це питання ту

«Що найгірше станеться, якщо я це зроблю чи якщо мені це не вдасться?» 💭

Хтось залишив це питання тут у коментарях учора. І воно сильне, бо знімає туман.

Страх любить велике й розмите. «А раптом усе розвалиться.» «А раптом буде соромно.»

Поки воно без форми, воно здається величезним і керує тобою.

А ти зроби протилежне. Не тікай від питання, а добий його до кінця.

👉 Назви найгірше словами.
Не «буде погано», а конкретно: що саме станеться? Хто що скаже? Скільки це коштуватиме? Як довго триватиме?

І ось що виходить майже завжди.

Коли ти називаєш найгірше точно, воно перестає бути прірвою і стає ситуацією, яку можна пережити.

Не вийде з першого разу? Отримаєш досвід і підеш другим шляхом. Буде ніяково? Мине за три дні, і ніхто, крім тебе, не згадає.

А тепер поглянь на інший бік терезів. На те, що буде, якщо вийде. Чомусь його ми рахуємо значно рідше.

⚡ Страх роздуває ціну провалу і ховає від тебе ціну успіху.

Тому питання, з якого ти починав(-ла), насправді про свободу. Коли найгірше назване, рухатись уже не так страшно.