«Втома.

«Втома.» 🍂 Це слово залишили тут двічі під вчорашнім постом. Коротко, без пояснень. І в ньому більше правди, ніж у будь-якому плані на рік.

Бо втома не завжди від того, що ти багато зробив(-ла). Частіше вона від іншого.

Від десятка незакритих рішень, які носиш у голові. Кожне ніби дрібне, але разом вони тиснуть щодня, навіть коли ти начебто відпочиваєш.

І від того, що знаєш, куди хочеш. Читав(-ла), проходив(-ла), можеш іншому пояснити. А всередині рух стоїть. Ця відстань між «знаю» і «роблю» виснажує сильніше за будь-яку роботу.

💭 Ось де справжнє джерело.
Не тіло втомлене. Втомлений стан, з якого ти дивишся на своє життя.

Коли всередині «знову по колу», навіть маленький крок здається важким. А коли стан міняється, та сама справа раптом іде легко.

⚡ Тому сон не завжди лікує цю втому. Бо вона не про відпочинок, а про напрям.

Глибше про те, що виснажує нас роками, у Зоряни:
https://t.me/+AvLfjJYggfM2NGIy