Давайте зазирнемо всередину Atari 400. Перше, що кидається в очі, коли знімаєш корпус, це здоровезний алюмінієвий екран. В ті часи (а можливо й зараз) уся побутова техніка мала проходити випробування FCC (федеральна комісія з комунікацій) на радіочастотні випромінювання. І от прототипи його не пройшли. Рішення для цього - екранування, і Atari вирішила перестрахуватися і поставивши цільний, відлитий з алюмінію, 2-мм екран, який важить цілих 850 грамів (3-літровий алюмінієвий казанок з Епіцентру важить 950). Це дуже мене вразило, коли я розібрав цей комп'ютер. Справжній об'єкт "Укриття". Під екраном можна побачити материнську плату і встановлені на неї 2 картриджі. Перший - це модуль пам'яті, який містить 16 кБ. Другий - модуль процесора. Тобто процесор тут на окремій платі. I, хоч заміна його не передбачена, можливо, таке рішення прийшло з комп'ютерів з шиною S-100, наприклад, Altair 8800. Така модульність також дозволяє модифікувати комп'ютер, наприклад, поставити сучасний модуль з 1 Мб пам'яті і можливістю використання USB Mass Storage.

На відміну від того ж Apple II, який був побудований на стандартних компонентах "з радіоринку", Atari 400 містить власний чипсет. Чип ANTIC (Aplhanumeric Television Interface Controller) це аналог сучасного GPU, який відповідає за формування зображення з даних з пам'яті незалежно від процесора (по суті це DMA режим), підтримує апаратний скролінг та відповідає за відеорежими. Також є CTIA (Color Television Interface Adaptor), який відповідає за генерацію аналогового сигналу, придатного для виводу на монітор (так само як TIA в Atari 2600), а також керування апаратними спрайтами. Пізніше CTIA був замінений на GTIA (Graphic Television Interface Adapter), в який додали режим високої роздільної здатності. Всі ці чіпи разом з процесором встановлені на окремій платі. До чипсету також входять POKEY (The Pot Keyboard Integrated Cicruit), функції якого це контролер клавіатури та 4-канальний звуковий генератор, а також PIA (Peripherial Interface Adaptor) який забезпечує 2 8-бітні порти вводу виводу. Це фактично перемаркований MOS6520. Центральним процесором комп'ютера є славнозвісний MOS6502. Я згадував у попередній публікації, що 400-та модель була скоріше ігровою приставкою з функціями комп'ютера. Стандартом тих часів було підключення до телевізора через антенний вхід, якість зображення через який доволі низька. Я знайшов просту схему з 4 резисторів, яка дозволяє отримати S-Video. Якість зображення вийшла просто чудова. Також зібрав для нього картридж з грою Montesuma's Revenge. Планую зробити ще декілька, з Basic і ще чимось цікавим.