Ми звикли думати, що шкіра — це лише обгортка нашого тіла.

Ми звикли думати, що шкіра — це лише обгортка нашого тіла. Але для мене як лікаря судово-медичного експерта-криміналіста вона є одним із найважливіших джерел інформації. Саме шкіра здатна розповісти про травму, дію температури, хімічних речовин, а іноді навіть допомогти відтворити механізм події.

Насправді перед вами один із найскладніших органів людського тіла. Лише в одному квадратному сантиметрі шкіри знаходяться:

• мільйони клітин;
• сотні нервових закінчень;
• десятки або навіть сотні потових і сальних залоз;
• густа мережа кровоносних і лімфатичних судин.

І весь цей мікросвіт безперервно працює, захищає організм і постійно оновлюється.

🔸 Пил — це не лише бруд. Значна частина домашнього пилу складається з відмерлих клітин епідермісу. За життя людина втрачає десятки кілограмів таких клітин. Частина з них може містити генетичний матеріал, придатний для ДНК-дослідження, тому для криміналістики вони мають особливе значення.

🔸 Товщина має значення. Найтовстіша шкіра розташована на підошвах (до 5 мм), а найтонша — на повіках (близько 0,5 мм). Ці особливості враховуються під час оцінки механізму та глибини ушкоджень.

🔸 Терморегуляція і сліди. На окремих ділянках тіла в одному квадратному сантиметрі можуть розташовуватися сотні потових залоз. Саме вони залишають потожирові сліди, з якими криміналісти працюють практично щодня.

🔸 Депо крові. У шкірі міститься до 15 відсотків усієї крові організму. Саме тому під впливом емоцій, холоду, болю чи нестачі кисню змінюється її колір, хтось червоніє, хтось блідніє, а хтось синіє. Після зупинки серця зміни в судинах і перерозподіл крові також допомагають судово-медичному експерту оцінити обставини та орієнтовний час настання смерті.

🔸 Коли до мене надходить навіть невеликий клапоть шкіри, це не просто біологічний матеріал. За його морфологічними особливостями можна визначити механізм утворення ушкодження, оцінити властивості травмувального предмета, напрямок і кут дії сили, а також інтенсивність травматичного впливу. Разом з іншими даними це дозволяє буквально крок за кроком відновлювати картину того, що сталося.

Шкіра не вміє брехати. Вона пам'ятає те, що давно забули люди. Вона зберігає сліди травм, температури, часу та багатьох інших подій.

Іноді мені здається, що шкіра схожа на стародавній пергамент із загубленого манускрипту. На перший погляд він може виглядати пошкодженим або майже порожнім. Але варто знати, як його прочитати, — і перед очима оживає ціла історія. Так само й у судовій медицині, навіть через багато років шкіра нерідко зберігає інформацію, яку можна дослідити та правильно інтерпретувати. Саме тому для мене шкіра — це не просто орган. Це один із найчесніших свідків, який мовчить, але ніколи не бреше.