коли я стану садом одного дня я хочу стати садом.

коли я стану садом

одного дня я хочу стати садом.
рости крізь вогкий затишок суглинків,
зеленими руками пеленати
сметанобокі зав’язі шовковиць.
колись і смерть оклигує позаду,
заснувши там, де лагідно і липко.
над нею – дім, і стріха пелехата
до неба притуляється щокою.

одного дня я маю стати дужа.
солону землю вишити корінням.
стояти міцно, наче берегиня,
яка ізроду-віку не старіє.
до лона пригорнути рідні душі
і колисати в гілля перегинах
світила, що із возу перекинув
сліпий чумак, вертаючи у вирій.

одного дня… а поки я – насіння,
затиснуте за пазухою часу.
у нетривкому зболеному тілі
лише одне блаженне і відрадне:
любитись, доки всесвіт завесніє,
щоб зорі, замиловані, не гасли
і пагони шовковиць* освітили
одного дня, коли я стану садом.

____
* У китайській міфології існує міф про космічне дерево Фусан (“підтримуюча шовковиця”), на гілках якого відпочивають десять сонць. Таким чином тутове дерево виступає як сполучна ланка між небом і землею. У Китаї та багатьох країнах Східної Азії шовковиця також несе символіку материнства і захисту роду.

@alefandco

#алеф