Колискова покидьків Спіть, покидьки, ніч уже вимкнула останній кіоск.

Колискова покидьків

Спіть, покидьки, ніч уже вимкнула останній кіоск.
Спіть, волоцюги, спіть, наче спати так просто,
і навіть бездомні собаки перестали сперечатися з місяцем,
і навіть найкращі поети давно уже спилися.

Спіть, бо завтра нічого нового не вигадають,
спіть, бо навіть принцесам не залишають придане.
Той самий двір, ті самі маршрутки, ті самі калюжі,
черешні червиві, розчавлені сливи, прогнилі грушки.

Спіть, маленькі алкоголіки великих ідей,
спіть же завзято, поки негода іде —
невизнані грішники, розлучені святі, водії останніх рейсів,
пророки, що працюють під стендапи Рікі Джервейса.

Не бійтеся.
Нічого страшнішого за понеділок людство ще не вигадало.
Нехай вам насниться, що заводи знову приносять вам вигоду,
тролейбуси нікуди не спізняться, рейки не зроблять випадів.
Ви вже народились — живіть. Дев'ятого місяця викидні.

Нехай вам насниться, що ніхто не питає, ким ви працюєте,
скільки заробляєте і чому досі не стали безпритульними.
Спіть, покидьки, бо саме вам вдається любити найкраще —
не маючи майже жодної причини залишитись і не впасти.

Під ранок, коли перший трамвай розріже туман,
як тупий ніж старий буханець у печах пропалений,
ви прокинетеся і знову понесете свої
дурні,
смішні,
прекрасні життя
через місто, яке ніколи не навчиться своїх дітей колисати.

Тому доводиться
робити це
нам самим —
із останнім дзвоником
ранкового будильника.

© Кудлатий