І навіть якщо не лишилось нікого вгорі,
бо збило з престолу Бога російським калібром –
вслухайся у те, що у грудях тобі горить,
і назву для цього людською мовою вибери.
Де місто поранене корчиться і димить,
де смерть оселяється в кожнім хатнім предметі,
таке безмежжя любові видихаємо ми,
що з неї одної утвориться післясмертя.
Дивись: покоління, зрікаючись всіх висот,
лишається тут, підпирає плечима стіни,
кривавими пальцями вперту нитку висотує,
щоб нею осліпло вийшли на світло всі ми.
Бо ця любов на воротях міста – важка й міцна, як замок,
замовлений на тривання і непідвладний варварам.
Носи у собі імення усіх замовклих,
лишай їм окраєць хліба, чарку, слова,
і жадібно будь із тим, хто поруч тут і тепер.
Ми стали прозорі. Нам не відомо нічого.
Давай домовимось: той з нас, хто піде першим,
завжди чекатиме іншого
за порогом.
Катерина Калитко
І навіть якщо не лишилось нікого вгорі, бо збило з престолу Бога російським калібром – вслухайся у т
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,401 subscribers
Open in Telegram