і коли, чуєш, напишеш вірш,
кинеш його, мов м'ясо собакам,
я просто знатиму - ти знов не спиш.
і ніяка спідниця
вже нічого не прикриватиме,
бо темні важелі зійшлися у часі,
коли стоїш
на коліні, мов бовдур,
у стінах внутрішнього Алькатрасу,
немов апельсинова шкірка, згорблений
коли збираєш останні фільтри
щоб не сказати про щось важливе
лонгрід, непослух... а далі - титри,
а далі - губи до губ під зливою
в лімфовузлах північного сходу,
у трасах Гаусса паранормальних,
безліч світанків себе ми знаходили
торкаючись сонця
цілунком останнім
Єва Верле (@viknapoetry)
#єва_верле
і коли, чуєш, напишеш вірш, кинеш його, мов м'ясо собакам, я просто знатиму - ти знов не спиш.
Храм поезії (🖤)
@uapoetsзв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
1,412 subscribers
Open in Telegram